1.
Дорогі батьки, пам”ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я
залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь-ласка, мистецтва
бути людиною.
2.
У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені – що,
коли і чому кожен із нас у ньому має робити.
3.
Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
4.
Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і
оцінюйте, але не мене – лише мої вчинки.
5.
Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився.
Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
6.
Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй
неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.
7.
Я вчусь у вас всього: слів, інтонації голосу, манер. Ваші слова, почуття і
вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь-ласка,
кращому. Пам”ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.
8.
Я хочу відчувати вашу любов. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася
на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
9.
Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.
Немає коментарів:
Дописати коментар