Роль шкільного парламенту

    Серед багатьох завдань, які поставлені перед школою, окреме місце відведене питанню розвитку і становленню людини нового типу, що глибоко розумітиме економічні, політичні та моральні цінності. Підготувати освічену людину – дуже складний, але необхідний процес, а навчити жити і працювати в умовах справжньої демократії – вимога часу. Тому участь підростаючого покоління в учнівських об’єднаннях, заснованих на принципах демократії, - важливий шлях і умова формування у школярів відповідальності, ініціативи, творчості, включення учнів у радикальні перетворення, що відбуваються у нашому суспільстві.

   Що ж потрібно випускникам нашої школи, аби прожити своє життя успішно, почуваючись корисною для суспільства людиною? Яких саме рис, якої моделі поведінки вони мають навчитися у стінах навчального закладу? Що саме потрібно зробити, щоб учні не сприймали життя і навчання пасивно?

   У дітей є природня необхідність наслідувати дорослих, тому найкращою реальною справою для школярів є робота в шкільному парламенті. При підтримці педагогів учні можуть наповнити шкільне життя новими ідеями та справами, зробити його цікавішим, кориснішим та яскравішим. Виховний простір учнівського самоврядування різноманітний та багатоплановий. Він є школою громадянського виховання юнаків та дівчат, що розвиває їхню спільну активність. Саме тут створюються умови самоактуалізації особистості, згуртовується і виховується шкільний колектив, розвивається духовність та зміцнюються моральні засади. Учнівське самоврядування забезпечує включення учнів у різноманітну і, головне, змістовну діяльність колективу, навчає організовувати і управляти справами колективу, формує у дітей почуття господарів класу, школи, села, держави.

В процесі роботи з учнівським самоврядуванням помітно, що в дітей розвиваються такі риси, як толерантність, критичність, констуктивність, повага до власної і чужої праці, оптимізм, гуманізм, здатність до самоаналізу і самовиховання.  Шкільний парламент готує учнів до розбудови громадського суспільства нашої України. А найважливішим є те, що учнівське самоврядування складається з школярів, створюється ними і існує для них.

  Як наставник шкільного парламенту, бачу своїм головним завданням виховання в учнів почуття власної гідності, заінтересованості у шкільних та державних справах, небайдужості до долі своєї Батьківщини, реалізації творчих ініціатив, надання можливості виявити себе на ділі. Дуже ціную в дітях прагнення до самостійності та творчості. 
    Переді мною завжди поставало питання: чи справді я змогла допомогти своїм вихованцям здобути риси лідера, виробити в них навички роботи перед аудиторією, вміння публічно виступати? Відповідь на це питання дає лист, який мені написала одна з випускниць. Ось він:
 "Невпинно летить час... Я вже студентка столичного вузу, а спогади про учнівські роки, особливо часи президенства в шкільному парламенті залишаються самими теплими, світлими, рідними... 
  Пригадую, стала я президентом у 8 класі. Ще така юна, необізнана, трішки перелякана, адже серйозна посада, чи справлюсь? Повинна була керувати дорослими поважними старшокласниками. Як же правильно вчинити? Необхідно поставити  себе серйозною, рішучою, діловою і, водночас, дружньою, відкритою, приємною, одним словом "своєю".
  Поступово, крок за кроком, за допомогою педагога-організатора, директора, старших товаришів набула впевненості в своїх силах, зрозуміла суть справи, відчула, як це приємно з гордістю представляти свою школу на з'їздах районного парламенту. До речі, саме ці з'їзди надихали мене на проведення різноманітних нових, цікавих заходів, щоб ділитися своїм досвідом з колегами і витримувати конкуренцію.
  Обожнювала я виступати в рідній школі на урочистих заходах. Саме в ті часи я перестала боятися виступати на публіці, так як робила це часто. Тому і зараз підготувати доповідь і представити її широкому загалу для мене тільки задоволення. Хвилююсь я при цьому мабуть тільки про те, що б його одягти (дівчата-президенти мене зрозуміють). Завжди брала активну участь у конкурсах, конференціях, виставках, концертах, намагаючись бути прикладом для молоді. Продовжую   робити це і зараз в університеті, завдяки чому маю деякі пільги (як от знижки в оплаті за навчання, тощо). В наш час дуже цінуються креативні здібності, свіжі цікаві думки, ідеї, нестандартні підходи. Як писав Карло Касталеда: "Якщо ти непередбачуваний - ти непереможний". Здобути такі здібності допомагає творча плідна праця в шкільному парламенті, де ти можеш не тільки проявити себе, а й перевірити, як працює твоя ідея на шкільному рівні, а може й вище.
  Завжди було і є проблемою те, що молодь часто незацікавлена, безініціативна в житті школи... Сумно стає, коли думаєш скільки шансів ними змарновано...
  Зараз розумію, як багато корисних уроків я винесла для себе з шкільних парламентських років. Це потужна школа лідерства. Кожен з нас хоче бути першим і керувати іншими, але, насправді, це дуже нелегко. Ці навички треба здобувати, невпинно їх вдосконалювати. Щоб згуртувати навколо себе людей, надихнути їх на роботу, потрібно бути впевненим в своїх силах, рішучим, вміти переконувати, спонукати до дій і спілкуватись. вміти ефективно спілкуватися - ось що дуже важливо! Завдяки спілкуванню з широкими колами людей різного віку, зараз мені набагато легше знайти спільну мову з ними, висловити і відстояти свою точку зору. Я й зараз працюю над вдосконаленням цих навичок.
   Дуже подобаються слова Гаррі Трумена: "Якісне керівництво - це вміння змусити людей робити те, що вони не люблять, і переконати їх у тому, що їм це подобається!"
   Часто зустрічаємося з тим, що багато людей дуже болісно і негативно переживають критику. А я можу сказати, що завдяки президентству навчилась нормально реагувати на таке. Більше того, це мене ще більше спонукало виправляти свої помилки, старатись і працювати для досягнення кращих результатів. І зрештою, змиритися з тим, що я (і мої дії) ніколи не можуть і не будуть всім подобатися. В лідера завжди є друзі і недоброзичливці. Просто вести себе треба гідно в усіх ситуаціях, нам всім в житті приходиться робити вибір. От і в шкільному парламенті мені треба було часто приймати необхідні і не дуже популярні заходи, відокремлюючи робоче від особистого, головне від другорядного.
   А ще я навчилася правильно організовувати свій час. В мене завжди був і є досить щільний графік. Просто треба підійти до цього питання з точки зору менеджера свого власного часу. Це вміння дуже важливе і під час бурхливого студентського життя, яке зараз у мене, і надалі в житті, в суворих робочих буднях.
   Щоб досягти успіху в житті. реалізувати себе, бути шанованою людиною, треба мати власні амбіції, рішучість, наполегливість. Саме такими людьми всі захоплюються, їх хочуть наслідувати.Щоб досягти своєї мети треба невпинно йти до неї, постійно вдосконалюватись. "Справжнє лідерство припускає терпляче ставлення до критики й завзяте прагнення до досягнення бажаної мети" - це слова Еріка Шмідта. Будь-які великі справи починаються з маленького, значні здобутки досягаються через невеликі...
   Шкільний парламент - це школа лідерства, співпраці, конкуренції. Це захоплюючий шлях розвитку, крокуйте ним! І хтозна, можливо одного дня, екс-президент шкільного парламенту стане справжнім українським президентом, а в парламенті будуть сидіти старі, добрі знайомі керівники шкільних комісій та активісти".